Embedded Files
Історія розвитку спортивного орієнтування на Вінничині
Історія розвитку спортивного орієнтування на Вінничині
Автор статті: Пронтішева Людмила Павлівна, Заслужений тренер України.
Перші згадки про розвиток спортивного орієнтування на Вінничині були такими, що ще у 1969 році при Вінницькому Будинку піонерів відкрили секцію дитячого туризму, керівником якої став Бєлін Ігор Ігоревич. Ігор Ігоревич свої, раніш набуті з туризму, уміння та навички орієнтування на місцевості передавав школярам на заняттях туристичного гуртка. Він вважав, що орієнтування на місцевості є основою-основ для будь-яких мандрівок чи походів. А уміння добре орієнтуватися на місцевості розвивають інші, більш значні уміння: завжди знати місце свого знаходження на будь-яких картах місцевості та находити вихід в будь-якій складній чи простій ситуації.Трохи пізніше до роботи в гуртку зі школярами підключається ще один фахівець туризму та орієнтування – Олег Миколайович Ченець. В ті часи для занять орієнтуванням на місцевості застосовували лище топографічні карти. Але з часом для занять туризмом і орієнтуванням на місцевості застосування топографічних карт для більш точного орієнтування на місцевості було вже недостатньо. За для цього потрібні були спеціальні – спортивні карти. На той час таких карт на Вінниччині ще не було.Тому Олег Миколайович Ченець разом з Ігорем Ігоревичем Беліним почали самі вчитись з топографічних карт створювати спортивні карти, які були необхідні для точного орієнтування місцевості. Так вони своїми силами підготували першу спортивну карту в районі окружної дороги, по якій вже можливо було застосовувати більш складні елементи орієнтування. Такі карти в той час виготовлялись фотоспособом на матовій картоній фотобумазі.
На той час паралельно зі школярами почався розвиток орієнтування на місцевості серед дорослих спортсменів і студентів. Так в 1971-72 роках викладач Вінницького педагогічного інституту Бордонос С. М. зібрав біля себе групу старших школярів і студентів, які цікавилися заняттями туризмом і орієнтуванням на місцевості.А вже в жовтні 1971року обласна Рада з туризму та екскурсій запланувала проведення першості області з туризму по новим, більш кропітким картам. Для цього вибрали район змагань - Мизяківські Хутори. Програма цієї першості містила змагання з елементами туризму і орієнтування на місцевості та різні конкурси. Организаторами та суддіми на той час стали студенти Вінницького педагогічного інституту. Головним суддєю було призначено викладача педагогічного інституту Бордоноса С.М.Трохи пізніше для орієнтування на місцевості почали застосовувати правлені і відкоректовані військові, лісничі, земле та архитектурні карти землеустрою.В 1972 році пройшов черговий весняний зліт туристів. Програма змагань з орієнтування на місцевості була аналогічна попереднім. Місце проведення змагань вибрали досить патріотичне – партизанський лагерь Чорного лісу (між селами Гущенці і Рівець). У цих змаганнях приймали участь всі команди попереднього зліту. Як і раніше суддями і організаторами стали студенти з Вінницького педагогічного інституту, головний суддя – Бордонос С.М. На змаганнях знову застосовується аналогична схема-карта формату А4.Але вперше старт команд був роздільний, інтервал старту– 1 хвилина. Команда складалася з 5 спортсменів ( 4 чоловіка і 1 жінка). Тоді, майже вперше, у цих змаганнях приймав участь Аркадій Миронович Кравець, якій дуже зацікавився цим видом і став одним з тих, хто в ті роки почав розвивати орієнтування на місцевості на Вінничині.А влітку 1972 року в Україні під егідою федерації туризму почали проводитись окремі змагання з орієнтуванням на місцевості, семінари і школи підготовки суддів, постановників дистанцій, збори по підготовці спортсменів тощо. Вінницький обласна Рада з туризму в той час отримувала запрошення на всі республіканські заходи і змагання з туризму і орієнтування на місцевості.А в кінці жовтня 1972 року Вінницьку команду запросили на змагання з спортивного орієнтування “Кубок Дністра” в м. Чернівці.В цих перших офіційних змаганнях на виїзді в той час прийняли участь: Галина Очер – інструктор обласної Ради з туризму, Олександр Михайличенко – спортсмен з заводу ВРЛЗ, Олександр Кедик – студент медичного інституту, Олег Шуликін – спортсмен заводу ВЗСА, Аркадій Кравець – організатор, спортсмен і фахівець орієнтування з заводу ВЗЗА. Змагання в Чернівцях 1972 року прошли на досить високому рівні, по міжнародним правилам проведення змагань і по добре підготовленим вже спортивним картам. В перший день всі вінницькі учасники вдало пройшли дистанцію з орієнтуванням на місцевості.Після досить вдалого виступу нашої команди на змаганнях у Чернівцях голова обласної Ради Яковенко вирішує розвивати цей вид спорту в области окремо від туризму. Він пропонує Аркадію Кравцу очолити цей напрямок роботи. Так була вперше на Вінничині створена спортивна секція орієнтування на місцевості.Йшов 1973 рік. Гурток при Будинку піонерів, відкритий ще у 1969 році, зіграв видатну роль в розвитку та становленні спортивного орієнтування на Вінничині. Чуть пізніше кращі з учнів самі стали організовувати та проводити змагання самі. Це Аркадій Миронович Кравець, Олександр Данільчук, Олександр Бондарчук, Тетяна Задачина та інші.А навесні 1973 року вперше команда школярів Вінницької області поїхала в м.Рівне на першість України западної зони областей з спортивного орієнтування. На цих змаганнях виборола 3 місце в особистому заліку Задачина Тетяна. Вона зовсім трошки програла своїм суперницям на маршруті в 4 км на досить складній для того часу карті.Найсильніші спортсмени-школярі займалися в гуртку при Будинку піонерів, але почали з’являтися сильні команди і в обласній станції юних туристів, директором якої в той час була Селехова Анастасія, а Ворощук Григорій Володимирович був тоді одним з головних організаторів та суддєю змагань школярів з туризму і орієнтування на місцевості. Стали з’являтися сильні команди в Гайсинському районі, яку готував Мандрик Віталій, в Барському районі, де підготовкою займався Кузенний Володимир. Виникли команди і в інших районах області.З 1973 року орієнтування на місцевості стало застосовуватись як самостійний вид спорту, за окремими від туризму правилами і стали проводитися змагання з орієнтуванням на місцевості. Цей 1973 рік і вважається роком зародження спортивного орієнтування на Вінничині.Вже к 1975 року в м. Вінниці стали активно працювати і розвивати спортивне орієнтування у таких організаціях:- Будинку піонерів (курівник гуртка І.І.Белін);- Дитячій станції юних туристів (директор Селехова А.)- Педагогічному інституті (керівник секції Бордонос С.М.);- Політехнічному інтситуті (керівник секції Орлов Г.А.);- Медичному інституті (керівник секції туризма і орієнтування Гурьєв В.);- На заводі “Термінал” (керівник секції Кравець А.М., активісти секції Муляр П., Поплавський М., Голешко М., Фліт А., Арсирий Т., Сема А., Туркот Л., Сухарєв Е., Сукач В., Кирилюк П., Лезник Л. та інші);- На заводах ЦКБІТ і радіоламповому (керівник секції Лісниченко О., активісти: Сергійчук М., Вільцанюк В.);- На заводах ДПЗ-18 (Заїчко Раїса), радіотехнічному та інші.
При ракетній армії того часу на Вінничині також була сформована спортивна рота. Це була діюча команда округу з охоти на лисицю та орієнтування на місцевості, яка досить активно готувалася і приймала участь у всіх змаганнях війскових.
А вже в серпні 1975 році вперше на Вінничині пройшов Чемпіонат України з рангом класу КМС західної зони областей, де приймали участь спортсмени з 8 команд. Змагання пройшли в лісових районах Сабарова і Шендерова. Особливо активними в підготовці цих перших офіційних змагань були О.Лісниченко (ВПІ), П.Муляр (ВЗЗА), М.Сергійчук (ЦКБІТ), В.Кузьменюк (ДПЗ-18), О.Ченець (ДПЗ-18), В.Повалєєв (інструментальний завод), М.Фещенко (в/ч).
В 1976 році силами вінницьких організаторів та фахівців орієнтування на досить високому рівні були проведені такі змагання, як Кубок Дністра, де командну перемогу отримали Вінничани. В 1 день проводилась особиста першість рангу КМС на карті “Шендерів”. У 2-й день проводилися естафетні змагання рангу І розряду на новій карті біля с.Сабарів.
В цьому ж 1976 році почала працювати Вінницька картографічна фабрика. Ця картографічна фабрика - одна з двох на Україні, яка випускала топографічні й спортивні карти.
Вже в 1977 року силами таких корректувальників карт як Олександр Лісниченко, Микола Сергийчук, Микола Поплавський, Петро Муляр та інші були підготовлені дві нові карти: Мизяківські Хуторі і Павлівка, а також відкорректована чорно-біла карта Чорного Лісу в районі партизанського табору. Це дало можливість державному комітету по фізкультурі та спорту України в 1977 році провести в цих районах матч збірних команд України та Білорусії. Цей матч знов дав позитивний поштовх для розвитку орієнтування на Вінниччині.
28 квітня 1979 року була створена Всесоюзна федерація спортивного орієнтування, головою якої став генерал-лейтенант І.І. Лисів. Так орієнтування на місцевості остаточно вийшло з під керівництва центральної Ради з туризму й екскурсій й стало розвиватися як самостійний і відокремлений від туризму вид спорту – спортивне орієнтування.
Вже в 1980 році на цих нових картах був проведений Чемпіонат УСРС з спортивного орієнтування. Перший день Чемпіонату проводився на новій кольоровій карті біля села Павлівки, другий день – естафетні змагання пройшли в лісовому масиві Дубового Гаю, третій день – особисті змагання 30-ки сильніших провели в лісовому масиві Чорного лісу. Для цих змагань були застосовані нові кольорові карти, які були виготовлені типографським засобом на Вінницькій картографічній фабриці.
Одними з найсильніших спортсменів - вінничан в цей час були: Петро Муляр, Микола Сергійчук і Любов Рибко, які досить успішно виступили на цьому чемпіонаті, показав особисті місця у „десятці”, хоча чоловічу естафету Вінничани закінчили 4-ми. До того ж хлопці Петро й Микола вперше виконали 1/2 Майстра Спорту України.
10.11.1980 року у Вінницю приїзджає Михайло Бородаїв. З дитинства його батько, який працював вчителем фізкультури у сільській школі у Криму, навчив сина добре орієнтуватися на місцевості, малювати карти і допоміг йому стати сильним спортсменом.
По приїзду до Вінниці Мишко Бородаєв знайшов Аркадія Кравца і Миколу Сергійчука. Разом вони почали тренуватися й малювати спортивні карти.
Тоді ж Сашко Лісниченко з Миколою Сергійчуком почали працювати зі школярами підшефної заводу ЗОШ №13. Але пізніше заняття з дітлахами проводили Микола Сергійчик та Михайло Бородаєв.
А з 1981 року на Вінничині стали проводитися і чемпіонати і Кубок області. Останній Кубок області автоматично перетворився у Кубок Південного Бугу, на який згодом приїзджало більше 200 учасників.
З 1983 –84 років на Україні і для дорослих спортсменів був введений норматив легко-атлетичного бігу на стадіоні. Чоловіки повинні були пробігти дистанцію в 15 км з нормативом спочатку 54 хвилини, а потім - 53 хв., а жінки –10 км з початковим нормативом 44 хвилини, а пізніше - 42 хв.
Із введенням легкоатлетичного нормативу, як допуску до участі спортсменів у Чемпіонатах України з спортивного орієнтування масовість на спортивних заходах федерації почала різко падати, бо далеко не всі спортсмени-орієнтувальники могли так наполегливо і систематично тренуватися, щоб виконати ці нормативні вимоги.
В роботі Вінницької обласної федерації спортивного орієнтування, як і в більшості регіонів України почався деякий спад. Спортсмени старої підготовки не бажали готуватися і “терпіти” норматив на стадіоні, більшість з них покинули займатися і аматорським орієнтуванням. На зміну їм приходили нові люди, тренери і спортсмени.
В той час, у 1981-1984 роки норматив КМС у вінніцьких хлопців виконували лише Загнітко М., Слоквич В., Душко О., Домбровський О. У дівчат деякий час лідером була Галина Капуш, пізніше Люба Рибко.
Восени 1984 року обласна федерація спортивного орієнтування запрошує на роботу по підготовці спортсменів тренера з м.Хмельницького Пронтішеву Людмилу Павлівну, яка вже мала невеликий досвід професійної роботи з спортсменами різних вікових груп у сусідній Хмельницькій області.
Людмила досить успішно з 1979 року працювала у Хмельницькій ДЮСШ № 2. За цей час вона підготувала вже багато молодих чемпіонів і призерів України з спортивного орієнтування.
Свою тренерську діяльність Л.Пронтішева розпочала з перших же днів. Пізніше Федір Петрович Новік (на той час голова міськспорткомітету) допоміг Людмилі влаштуватися на роботу в спортивне товариство „Спартак” методистом по роботі з дітьми. Так з жовтня 1984 року по грудень 1985 року при обласному спортивному товаристві „Спартак” (голова товариства Несеверенко Анатолій Ілліч) почала працювати секція спортивного орієнтування. Ця секція базувалася на лісовій базі „Спартак” (директор бази Миронюк О.М.).
При ракетній армії того часу на Вінничині також була сформована спортивна рота. Це була діюча команда округу з охоти на лисицю та орієнтування на місцевості, яка досить активно готувалася і приймала участь у всіх змаганнях війскових.
А вже в серпні 1975 році вперше на Вінничині пройшов Чемпіонат України з рангом класу КМС західної зони областей, де приймали участь спортсмени з 8 команд. Змагання пройшли в лісових районах Сабарова і Шендерова. Особливо активними в підготовці цих перших офіційних змагань були О.Лісниченко (ВПІ), П.Муляр (ВЗЗА), М.Сергійчук (ЦКБІТ), В.Кузьменюк (ДПЗ-18), О.Ченець (ДПЗ-18), В.Повалєєв (інструментальний завод), М.Фещенко (в/ч).
В 1976 році силами вінницьких організаторів та фахівців орієнтування на досить високому рівні були проведені такі змагання, як Кубок Дністра, де командну перемогу отримали Вінничани. В 1 день проводилась особиста першість рангу КМС на карті “Шендерів”. У 2-й день проводилися естафетні змагання рангу І розряду на новій карті біля с.Сабарів.
В цьому ж 1976 році почала працювати Вінницька картографічна фабрика. Ця картографічна фабрика - одна з двох на Україні, яка випускала топографічні й спортивні карти.
Вже в 1977 року силами таких корректувальників карт як Олександр Лісниченко, Микола Сергийчук, Микола Поплавський, Петро Муляр та інші були підготовлені дві нові карти: Мизяківські Хуторі і Павлівка, а також відкорректована чорно-біла карта Чорного Лісу в районі партизанського табору. Це дало можливість державному комітету по фізкультурі та спорту України в 1977 році провести в цих районах матч збірних команд України та Білорусії. Цей матч знов дав позитивний поштовх для розвитку орієнтування на Вінниччині.
28 квітня 1979 року була створена Всесоюзна федерація спортивного орієнтування, головою якої став генерал-лейтенант І.І. Лисів. Так орієнтування на місцевості остаточно вийшло з під керівництва центральної Ради з туризму й екскурсій й стало розвиватися як самостійний і відокремлений від туризму вид спорту – спортивне орієнтування.
Вже в 1980 році на цих нових картах був проведений Чемпіонат УСРС з спортивного орієнтування. Перший день Чемпіонату проводився на новій кольоровій карті біля села Павлівки, другий день – естафетні змагання пройшли в лісовому масиві Дубового Гаю, третій день – особисті змагання 30-ки сильніших провели в лісовому масиві Чорного лісу. Для цих змагань були застосовані нові кольорові карти, які були виготовлені типографським засобом на Вінницькій картографічній фабриці.
Одними з найсильніших спортсменів - вінничан в цей час були: Петро Муляр, Микола Сергійчук і Любов Рибко, які досить успішно виступили на цьому чемпіонаті, показав особисті місця у „десятці”, хоча чоловічу естафету Вінничани закінчили 4-ми. До того ж хлопці Петро й Микола вперше виконали 1/2 Майстра Спорту України.
10.11.1980 року у Вінницю приїзджає Михайло Бородаїв. З дитинства його батько, який працював вчителем фізкультури у сільській школі у Криму, навчив сина добре орієнтуватися на місцевості, малювати карти і допоміг йому стати сильним спортсменом.
По приїзду до Вінниці Мишко Бородаєв знайшов Аркадія Кравца і Миколу Сергійчука. Разом вони почали тренуватися й малювати спортивні карти.
Тоді ж Сашко Лісниченко з Миколою Сергійчуком почали працювати зі школярами підшефної заводу ЗОШ №13. Але пізніше заняття з дітлахами проводили Микола Сергійчик та Михайло Бородаєв.
А з 1981 року на Вінничині стали проводитися і чемпіонати і Кубок області. Останній Кубок області автоматично перетворився у Кубок Південного Бугу, на який згодом приїзджало більше 200 учасників.
З 1983 –84 років на Україні і для дорослих спортсменів був введений норматив легко-атлетичного бігу на стадіоні. Чоловіки повинні були пробігти дистанцію в 15 км з нормативом спочатку 54 хвилини, а потім - 53 хв., а жінки –10 км з початковим нормативом 44 хвилини, а пізніше - 42 хв.
Із введенням легкоатлетичного нормативу, як допуску до участі спортсменів у Чемпіонатах України з спортивного орієнтування масовість на спортивних заходах федерації почала різко падати, бо далеко не всі спортсмени-орієнтувальники могли так наполегливо і систематично тренуватися, щоб виконати ці нормативні вимоги.
В роботі Вінницької обласної федерації спортивного орієнтування, як і в більшості регіонів України почався деякий спад. Спортсмени старої підготовки не бажали готуватися і “терпіти” норматив на стадіоні, більшість з них покинули займатися і аматорським орієнтуванням. На зміну їм приходили нові люди, тренери і спортсмени.
В той час, у 1981-1984 роки норматив КМС у вінніцьких хлопців виконували лише Загнітко М., Слоквич В., Душко О., Домбровський О. У дівчат деякий час лідером була Галина Капуш, пізніше Люба Рибко.
Восени 1984 року обласна федерація спортивного орієнтування запрошує на роботу по підготовці спортсменів тренера з м.Хмельницького Пронтішеву Людмилу Павлівну, яка вже мала невеликий досвід професійної роботи з спортсменами різних вікових груп у сусідній Хмельницькій області.
Людмила досить успішно з 1979 року працювала у Хмельницькій ДЮСШ № 2. За цей час вона підготувала вже багато молодих чемпіонів і призерів України з спортивного орієнтування.
Свою тренерську діяльність Л.Пронтішева розпочала з перших же днів. Пізніше Федір Петрович Новік (на той час голова міськспорткомітету) допоміг Людмилі влаштуватися на роботу в спортивне товариство „Спартак” методистом по роботі з дітьми. Так з жовтня 1984 року по грудень 1985 року при обласному спортивному товаристві „Спартак” (голова товариства Несеверенко Анатолій Ілліч) почала працювати секція спортивного орієнтування. Ця секція базувалася на лісовій базі „Спартак” (директор бази Миронюк О.М.).
Перший набір школярів старшого віку пройшов у ЗОШ № 21 та 23. Пізніше у клубі «Романтик» знайшлося місце і для роботи секції спортивного орієнтування. І це було дуже зручно, бо через дорогу знаходився великий лісовий масив. Так розпочалася, свого роду, нова історія спортивного орієнтування на Вінничині.
Контакти: Пронтішева Людмила Павлівна
e:mail: prontic53@gmail.com
e:mail: orientvin@gmail.com
тел: +38 063 6304551
Page updated
Google Sites
Report abuse